MARY&Co

Нова колекція бренду MARY&Co — це сучасний діалог між модою, мистецтвом та усвідомленим підходом до створення одягу.

Натхненням для її створення стала східна колекція Музею Ханенків — світ витонченої естетики, багатовікових ремісничих традицій і бездоганної майстерності.

Основою колекції стали пластичні форми різьблених статуеток зі слонової кістки, елегантні силуети китайських порцелянових ваз та тендітна краса тонкого фарфору. Плавні лінії, м’які об’єми та скульптурні драпірування переосмислюють культурну спадщину Сходу мовою сучасної моди, створюючи образи, у яких гармонійно поєднуються легкість, вишуканість і сила.

Важливою цінністю колекції є її екологічна складова. Усі вироби створені з шовку та бавовни повторного використання, що дозволяє подарувати друге життя якісним тканинам і зменшити кількість текстильних відходів. Такий підхід відображає філософію MARY&Co, де естетика поєднується з відповідальним ставленням до довкілля.

Ця колекція не копіює музейні експонати — вона передає їхній дух, перетворюючи культурну спадщину на сучасне мистецтво, яке можна носити. Кожен образ є втіленням поваги до історії, ремісничої майстерності та прагнення створювати моду, що надихає, зберігає культурні цінності та формує більш свідоме майбутнє.

SOFIIA POPIL

SOFIIA POPIL – couture-бренд, сфокусований на дослідженні форми та силуету одягу, а також на техніках обробки матеріалів і текстилю.

Дебютна колекція бренду SOFIIA POPIL, SS 27, Intermezzo, натхненна боротьбою українців із емоціями відчаю та безнадії в часи війни, пошуком ментального притулку та розрадою в думках і надіях на світле майбутнє. Візуальна мова колекції транслює бажання сховатися й захиститися від болючих реалій сучасності. Контраст між легкими, тендітними та важкими та цупкими матеріалами підкреслює, що цей притулок – ілюзія і не є реальним, проте для когось ця вперта надія може бути чи не єдиним промінчиком світла у важкі часи.

Для технік роботи з тканинами та матеріалами дизайнерка надихалася культурою та аспектами життя гуцулів, такими, як вівчарство (зокрема стрижка овець), шкіряне ремесло та плетіння, які вона інтерпретувала у своєму власному естетичному баченні, експериментуючи з матеріалами, їх обробками та комбінаціями. Більшість тканин була пофарбована вручну, аби створити неповторні кольорові комбінації та градієнти, а також повторити форму крою з більшою точністю. Деякі з луків були пофарбовані після пошиття, аби підкреслити текстуру та силует завдяки особливому розміщенню та насиченості кольору. Для цього були використані насичений водорозчинний пігмент та пензлі.

Для роботи над плетеними виробами Софія занурилася у дослідження технологій плетіння з металу та шкіри, а також ткання. У колекції дизайнерка експериментує з типом матеріалу, масштабом та техніками. Іноді це плетіння кіс та клаптиків, що потім вручну нашиті на одяг, створюючи унікальну текстуру, а інколи це плетіння, що інтегроване в саму конструкцію одягу.

Для останнього луку колекції було використано штучне хутро. Після пошиття шуби, вона була вручну пофарбована, а на хутрі був вистрижений авторський візерунок.Натхненням для металевих аксесуарів стали старі гуцульські прикраси, зокрема сережки. Їх форма ввійшла в основу кольє та деяких браслетів. Також були створені авторські брошки, які часто виконують функцію застібок в одязі, а також головні убори. Для оздоблення металу були використані блакитна та чорна патини.

Дизайнерка часто надихається українською культурою та історією, які вона вплітає в свої вироби, експериментуючи з техніками та використанням різноманітних матеріалів. Понад усе Sofiia Popil цінує унікальність, характер та можливість комунікувати через одяг.

MAVKA BOUTIQUE

Колекція є дипломною роботою дизайнерки Марії Калюх як результат навчання у Schooll of Art × Craft. Назва «Раб краси» цитує оповідання Володимира Винниченка — про спробу асиміляції героя, як носія традиційно українського, в контексті індустріального міста. Я прагну показати, як ці полярності існують разом, не заміщаючи одна одну, а створюючи тандем. Тож я обрала зобразити діалог між українськими та французькими 20-ми.

Архетипною жінкою для колекції природно стала Софія Яблонська — галичанка і парижанка в одній особі, акторка, фотографиня, письменниця, дослідниця. Людина, яка жила на перетині культур і залишалася гостро автентичною. Її стиль і час, у який вона жила, — точна метафора того, про що ця колекція.

Основний період дослідження — 20-ті роки ХХ століття.  Це про переломний момент історії, про асиміляцію звичок українського традиційного побуту в ультрасучасний контекст. Про час, коли міська мода природно поєднувала традиційну сорочку і європейський костюм, коли «Нова хата» одягала жінку в національний стрій і капелюшок «клош».  Імунітет до уніфікації  проявлявся через вкоріненість у власну культуру та відчуття приналежності до неї.

Індустріалізація, зміна правил побуту, розмивання індивідуального на користь стандартизації — у цих умовах тяжіння до архаїки відчувається  як потреба. Під час дослідження я знайшла архівні кадри ярмарків Чернігівщини та Київщини з архіву Федора Вовка, 1897 року. Жінки на фото носили дуже специфічні головні убори — очіпки з двома кутами і пласким денцем, дуже графічні й монументальні. Я створювала їх за автентичними інструкціями. Провідним виробом, що втілює ідею колекції, є жакет, який народився через дослідження крою національних чоловічих сорочок із коміром-стійкою. Для його створення я свідомо шукала вінтажні домоткані лляні рушники.

В’язані вироби з лляної пряжі вносять у колекцію ноту паризьких 20-х — опущену талію, відкриту спину, декоративність. Водночас це про універсальність краси та її одномоментність, крихкість. Процес в’язання нагадує те, як колись українки самі «вирощували» собі одяг — від збору стебел і підготовки волокна до ручного пошиття сорочок та нанесення узорів. У цьому ховається майже сакральний акт автентики та індивідуалізації.

KAZHAN ELIS

KAZHAN ELIS презентує дебютну колекцію Cathedral Spider Lace для програми New Names Ukrainian Fashion Week SS27 — художній маніфест на захист історичної архітектури.  

Натхненням для колекції став Костел Святого Миколая у Києві — унікальна неоготична пам’ятка Владислава Городецького. Через мову моди бренд привертає увагу до необхідності якнайшвидшого порятунку історичної будівлі. Оголені металеві каркаси кринолінів і паньє у колекції стали метафорою будівельних риштувань, символізуючи шлях від руйнування до відновлення.   

KAZHAN ELIS поєднує конструктивну логіку історичного костюма із сучасним кроєм, створюючи богемні, дещо андрогінні, але водночас жіночні силуети. Готична естетика, багатошаровість і гіперболізовані форми передають внутрішню суперечливість людини та зберігають зв’язок із культурною пам’яттю.   

Концепцію колекції підсилюють штучно зістарені тканини, сліди іржі, потертості, пошкоджені конструкції та вручну зв’язана павутина — символи часу, забуття й руйнування історичних пам’яток. Водночас троянди, що проростають крізь руїни, уособлюють красу, здатну пережити час.   

Cathedral Spider Lace нагадує: культурна пам’ять не зникає безслідно. Іноді достатньо лише прибрати пил і павутину, щоб знову побачити цінність того, що завжди було поруч.

hope by hope

На New Names SS27 hope by hope представляє колекцію «Евфросинія» – особистий художній та громадянський маніфест про пам’ять, насильницьке зникнення, право на життя та повернення голосу тим, кого історія намагалася стерти.

Назва колекції походить від реальної історії з родинного дерева дизайнерки. Евфросинія народилася 1 липня 1915 року в козацькому роді та зникла у трирічному віці в 1918 році – у час масштабних історичних потрясінь. Її існування залишилося майже невідомим для наступних поколінь родини.Через сто років дизайнерка повертає її ім’я та пам’ять у сучасність.

« Я її нащадок. Я про неї знаю і пам’ятаю. Я повертаю їй право на життя, красу, голос і пам’ять, бо кожне життя важливе, най би яким коротким воно не було і як би трагічно не закінчилося..», – так звучить особистий імпульс колекції.

Історія Евфросинії стає дзеркалом сучасності. У 2026 році Україна знову переживає трагедію зникнення дітей: через російську агресію українські діти вивозяться, депортуються, втрачають зв’язок із родинами, своїм домом, мовою та культурною пам’яттю.

Колекція стає візуальним маніфестом проти стирання пам’яті.

Основою колекції стають старі чоловічі піджаки та сорочки – символи жорстких соціальних структур, патріархальних рамок, влади та мілітаризму. Дизайнерка деконструює їх і перетворює на жіночі силуети, у яких жорсткість набуває нової пластики, а одяг стає своєрідним обладунком і формою захисту.

Апсайклінг у роботі hope by hope виходить за межі екологічної практики. Це метод роботи з пам’яттю: дизайнерка не стирає минуле, а розбирає його на частини, щоб зібрати іншу реальність.Важливим символом колекції стає дубове листя – знак родового дерева, поколінь, спадкоємності та сили. Через нього особиста історія однієї дитини входить у ширший простір пам’яті – пам’яті про тих, кого намагалися стерти з історії.

Для hope by hope одяг – це не оболонка. Це носій інформації, пам’яті та емоції.«Евфросинія» повертає в сучасність ім’я дитини, про яку забули, і водночас говорить про тих, кого сьогодні не можна дозволити собі забути.Сто років потому її ім’я звучить знов.