Нова колекція VIKTORANISIMOV народилася з реальності, в якій війна давно перестала бути окремою темою — вона стала частиною повсякденного життя.

Віктор Анісімов звертається до фотографій людей, зроблених після російських ракетних і дронових атак на житлові будинки. Його увагу привертають не лише самі руйнування, а й люди, які опинилися всередині них: їхні обличчя, поведінка та, особливо, одяг.

На фотографіях поруч можуть опинитись люди з різних квартир, з різними життями й звичками. Хтось встиг одягнутися, у заздалегідь підготовлений одяг, хтось вибіг у піжамі чи халаті, хтось накинув на плечі пальто, хтось опинився на вулиці у спортивному одязі та капцях. За кілька секунд звичний порядок речей зникає — і людина залишається з тим, що встигла схопити чи натягнути. Саме ця випадковість стає одним із ключових образів колекції.

В колекції домашній одяг зустрічається з мілітарними елементами. Піжамні силуети отримують армійські накладні кишені — як нагадування про те, що в умовах війни кожен уже певною мірою став її солдатом, навіть якщо його форма — це піжама.

Класичні пальта поєднуються з функціональними деталями. Сорочки, шорти та піжамні комплекти існують поруч із парками, комбінезонами та технічним верхнім одягом. Нарядні тканини й принти з’являються серед чорного, сірого та хакі, створюючи раптові спалахи кольору.

Ці кольорові акценти не домінують. Вони виникають майже випадково — як залишки нормального життя всередині темної реальності.

Візуальний контекст колекції також формують роботи українських документалістів, зокрема фотографа Євгена Малолєтки та режисера й документаліста Мстислава Чернова. Їхня творчість справляє сильне враження на Віктора Анісімова. Їхній погляд важливий для дизайнера саме через увагу до людини — не як до абстрактного символу війни, а як до конкретної особистості, яка продовжує жити серед її наслідків.

У центрі цієї історії — одяг як фрагмент життя.Уламки будинку нагадують пазл, з якого раптом зникли частини. Те саме відбувається з речами. Вони рвуться, втрачають первісну форму, ремонтуються, збираються заново. Звідси походять техніка «латок», необроблені краї, потертості та запланована обробка виробів методом виварювання.

Натуральна шкіра також проходить спеціальну обробку — її виварюють, натирають та штучно зістарюють, надаючи матеріалу вигляду речі, яка вже має власну історію.

Після приблизно семи років Віктор Анісімов повертається до співпраці з майстром Костею Косинським, разом із яким створює шкіряні вироби для нової колекції.

Серед матеріалів з’являється і новий для дизайнера — мериносова шерсть. Поряд із нею використовуються брезент, бавовна, льон, кропива, нейлон, пальтові та костюмні тканини. Частина матеріалів походить із попередніх колекцій і отримує нове життя в іншому контексті.

Окреме місце займає брезент — грубий матеріал, пов’язаний із тимчасовими укриттями, рятувальними роботами та простором після руйнування. У колекції він перетворюється на легкий верхній одяг, стираючи межу між функціональною формою та повсякденним гардеробом.

Колекція залишається переважно в темній гамі — чорній, сірій, хакі, — але в ній з’являються клітинка, яскраві набивні принти, гірчичний та інші кольорові акценти. Мілітарні деталі, які з самого початку були частиною  ДНК VIKTORANISOV, тут отримують новий контекст.

Це не колекція про війну як окрему тему. Це колекція про людей, які живуть у реальності, наскрізь пронизані війною.

Під час фінального показу дня лунала тривога, і гості спустилися в укриття. Дизайнер прийняв рішення показати свою колекцію в укритті, для тих, хто в цей момент був в укритті. Це перетворила показ колекції VIKTORANISOMOV на символічний момент нашої реальності.