Коло — початкова форма світобудови, що символізує безперервний рух часу, циклічність життя та передачу знань від покоління до покоління. Ця ідея лягла в основу Nadya Dzyak FW25-26, де кожна деталь є відображенням традицій, що набувають нових форм та сенсів.

«Навіть у стані тотальної внутрішньої темряви, виробництво бренду у Дніпрі продовжує свою роботу і жагу до життя. Через творчість ми шукаємо баланс і тверду віру. І нерідко нас надихають звичайні люди», — розповідає Надя Дзяк. Одного дня біля студії дизайнерка зустріла пані Валентину, яка продавала круглі килимки, виткані власноруч. Жінка переїхала до Дніпра з Бахмута та створює ці вироби, як навчилася ще в юності. «Коли я викладаю свої прозорі волани, всесвіт веде мою руку, як веде руку бабусі Валентини, коли вона плете свої яскраві кола. Я вірю, що через них з нами говорять наші нащадки», — додає дизайнерка. Творчості пані Валентини присвячений окремий блок виробів у новій колекції.

У FW25-26 матерія стає медіумом для розповіді — колоцентричні мотиви в ескізах, невагома органза у витончених колах та геометричних завитках, що перегукуються зі старовинними ритуалами. В її центрі — сукні та спідниці з динамічними воланами у формі кіл, які тримають форму завдяки особливій технології.

Nadya Dzyak переосмислює ДНК бренду, поєднуючи прозорі та структуровані моделі з твіду та вовни. Мінісукні з гіпюру контрастують із денімом, обробленим до іржаво-коричневого відтінку. Бомбери з квітковими аплікаціями та асиметричні спідниці відсилають до гранжу, але зберігають елегантність. Інновації також втілені у хвилястих формах, що з’являються у воланах із щільних матеріалів.

Колекція побудована на чорному кольорі, але доповнена яскравими спалахами червоного, кармінового, кобальтового та лляного відтінків. Баланс додають нюдовий відтінок тауп та знакові для бренду прозорі сукні й блузи, які цього разу представлені у оновленому шоколадному кольорі.

«Через тепло, що несе в собі пані Валентина, крізь морок нашого сьогодення, я відчула щире натхнення, згадала свою першу швейну машинку «Чайку» і бабусю Аню, яка передала мені всі навички. Все є частиною великого кола — пам’яті, традицій та їхнього відтворення. Життя продовжується, поки ми творимо», — розповідає Надя Дзяк.

ФОТО: Андрій Соколов